Алгоритм дій при ядерному вибуху
Алгоритм дій при ядерному вибуху:
6 пунктів, які врятують вам життя
Скільки триває ядерний вибух і що буде після нього
Існує думка, що кожен, хто опиниться на відстані 800-1000 м від епіцентру вибуху, помре з імовірністю 90%. Більш втішаючі прогнози для тих, кого від яскравого "гриба" відокремлюють 3000-3500 м - шанс вижити в такому випадку дорівнює 50%. При цьому важливо пам'ятати, що радіація поширюється блискавично - після вибуху у вас буде близько 5 хвилин, щоб врятуватися (якщо ви перебуваєте на відстані десятків кілометрів від епіцентру).
Не дізнатися про те, що у вашому місті вибухнула ядерна бомба не можна - про це сповістять по радіо або в інтернеті, також ви почуєте протяжний гул сирен. Після цього важливо слухати рекомендації і строго їх виконувати, не піддаючись паніці, але діючи швидко.
Пам'ятайте: у вас є 10 хвилин, щоб знайти бомбосховище і врятуватися, а станції метро закриються через 5 хвилин після оголошення тривоги.
Чи можна сховатися від ударної хвилі і де краще це робити
Першим вашим кроком повинен стати пошук притулку - підвали багатоквартирних будинків, побудованих ще за часів СРСР, або станції (тунелі) метро - кращі варіанти.
Якщо раптом у вас не виходить знайти укриття під землею, піднімайтеся вище 10 поверху і знайдіть найбільш ізольоване приміщення без вікон, а отвори в двері заткніть ганчірками. Те ж саме стосується і людей, які на момент вибуху опинилися в квартирі, тоді ховатися потрібно у ванній, в туалеті або в коморі.
Перед тим, як вирушати в свій притулок, запасіться:
- бутильованою водою;
- ліхтарем і батарейками;
- радіо;
- сірниками;
- продуктами;
- аптечкою.
Ідеально, якщо у вас буде зібраний тривожний чемоданчик з усім його вмістом.
Тримайтеся подалі від автомагістралей, урядових будівель, торгових центрів, залізничних вокзалів, аеропортів, електростанцій, морських портів і військових баз. Найімовірніше, удар буде завдано саме по цих локаціях.
Як діяти у разі ядерного вибуху на вулиці та в приміщенні
Якщо ядерна хвиля застала вас на відкритій місцевості, пам'ятайте - чим довше ви перебуваєте зовні, тим більшу дозу радіації отримуєте. Тим не менш, ВООЗ склав список рекомендацій, які можуть врятувати вам життя:
- закрийте очі і ні в якому разі не дивіться на ядерний "гриб" - осліпнете;
- ляжте на землю, підклавши руки під тулуб - в такому положенні залишайтеся, поки не пройдуть дві ударних хвилі;
- закрийте обличчя і дихальні шляхи шарфом або хусткою.
Для тих, кому пощастило знайти укриття або опинитися в приміщенні під час ядерної атаки, існує інший алгоритм дій:
- вимкніть вентиляцію і щільно закрийте всі двері;
- прикривайте рот і ніс маскою або респіратором, поки не розсіється радіоактивна хмара;
- після того, як пил зникне, відкрийте вікна - забезпечте циркуляцію повітря;
- слухайте радіо і не виходьте на вулицю до тих пір, поки влада не подасть сигнал;
- харчуйтеся тільки продуктами з герметично закритої тари і пийте бутильовану воду;
- ретельно обробляйте і промивайте рани, якщо вони у вас є.
У разі, якщо вам потрібно терміново вийти на вулицю, закривайте всі частини тіла від радіоактивного пилу, ні в якому разі не лягайте на землю і не потрапляйте під дощ - кожна крапля смертельно небезпечна.
По новинах або радіо керівництво міста скаже вам, куди вирушати за допомогою. Після прибуття в спеціалізовані пункти, зніміть весь одяг, прийміть ванну і випийте препарати, які вам дадуть медики.
Йодна профілактика як засіб захисту щитоподібної залози від накопичення радіоактивного йоду
При радіаційній аварії на ядерних установках може відбуватись викид у навколишнє природне середовище радіоактивних речовин та, у тому числі, значних кількостей радіоактивних ізотопів йоду (I 131-135). Для того, щоб зменшити або відвернути радіаційне опромінення щитоподібної залози при таких аваріях, Міністерство охорони здоров’я рекомендує дотримуватися норм Регламенту щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії (наказ МОЗ №408 від 09.03.2021).
Слід зазначити, що радіоактивний йод може осідати на поверхню тіла людини при зовнішньому опроміненні, але досить легко видаляється за допомогою миючих засобів. Інший тип впливу, зі значно більшим ризиком для здоров’я людини, виникає при внутрішньому опроміненні, коли радіоактивний йод потрапляє в організм людини інгаляційним чи ентеральним (споживання забруднених харчових продуктів, питної води) шляхом і накопичується в щитоподібній залозі.
Щитоподібна залоза зазнає особливого ризику опромінення радіоактивним йодом, оскільки зазвичай йод використовується нею для синтезу гормонів, які регулюють обмін речовин в організмі.
При виділенні, в результаті аварії на ядерній установці, радіоактивного йоду та потраплянні в організм людини, щитоподібна залоза поглинає його і таким чином зазнає опромінення. Ризик радіаційного ураження щитоподібної залози може бути знижений або навіть відвернутий при своєчасному проведенні йодної профілактики як такої або в комплексі з іншими заходами радіаційного захисту (обмеження перебування на відкритому повітрі, укриття у захисних спорудх, евакуація, радіаційний контроль харчових продуктів, у тому числі води питної, тощо).
Йодна профілактика (йодне блокування щитоподібної залози) полягає у запобіганні або зменшенні поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою за допомогою препаратів стабільного йоду.
Йодна профілактика має оптимальний ефект і проводиться до моменту впливу радіоактивного йоду або протягом перших 6 годин після поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою. Початок йодної профілактики пізніше ніж через 14 годин після впливу радіоактивного йоду може завдавати більше шкоди, ніж очікувана користь, бо сприятиме продовженню біологічного періоду піврозпаду радіоактивного йоду, який вже накопичився в щитоподібній залозі.
Для захисту щитоподібної залози застосовуються такі препарати стабільного йоду як
• Йодомарин 100мг, 200 мг;
• Калію йодид 50 мг,100 мг; 200 мг;
• Йодбаланс 100 мг, 200 мг
Однократне дозування для дорослої людини препаратів стабільного йоду становить 125 мг (100 мг йоду, 1 таблетка препарату з дозуванням 100мг). Населення, яке проживає на території, де є загроза забруднення радіоактивним йодом, приймає однократну профілактичну дозу препарату вказаних препаратів тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики.
Дозування препарату стабільного йоду (калію йодид 100мг) для рідних вікових категорій є таким:
- діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) – 16 мг(орієнтовно ¼ таблетки по 50мг калію йодиду),
- Діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг (орієнтовно ½ таблетки по 50мг калію йодиду),
- Діти від 3 до 12 років – 1 таблетка (50 мг калію йодиду),
- Дорослі та підлітки віком від 13 років: (2 таблетка по 50 мг калію йодиду; або 1 таблетка по 100 мг)
Доречно нагадати, що немовлятам віком до трьох років (36 місяців), новонародженим та іншим особам, яким важко приймати таблетки, слід вводити рідкий йод, приготовлений фармацевтом із порошку.
В разі відсутності пігулок йодистого калію можна застосовувати водно-спиртовий розчин йоду (кілька крапель звичайного йоду 5% на склянку води або кисілю).
1. Дорослим та дітям від 5 років –20 крапель водно-спиртового розчину йоду за 1прийом.
2. Дітям від 2 до 5 років –10 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.
3. Дітям до 2 років та дітям на штучному вигодовуванні –5 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.
4. Новонароджені, що перебувають на грудному вигодовуванні, отримують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка отримала 0,125 г стабільного йоду.
Протипоказами до прийому препаратів стабільного йоду є наявність (у том числі і в анамнезі) захворювань щитоподібної залози, зокрема гіпертиреозу різної природи; фурункульоз; токсична аденома; підвищена чутливість до йоду; герпетиформний дерматит Дюринга; геморагічний діатез; кропив’янка, туберкульоз легень, нефрит, нефроз, піодермія.
Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих.
Однак слід пам’ятати, що безконтрольний, тривалий прийом зазначених доз вказаних препаратів і викликана таким застосуванням тривала блокада функції щитоподібної залози значно збільшує ризик розвитку різноманітних ускладнень, зокрема гіпотиреозу (зниження функції щитоподібної залози).
https://www.uatom.org/2022/04/13/jodna-profilaktika-vse-shho-neobhidno-znati.html
Засоби захисту органів дихання
Найпростіші засоби захисту органів дихання - протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) використовуються для захисту людини від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням діляться на засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри.
Найпростіші засоби захисту органів дихання - протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.
Протипилова тканинна маска складається з двох частин - корпусу і кріплення. Корпус маски шиють з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації - з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса.
Маски виготовляються семи розмірів, відповідно до висоти обличчя:
• до 80 мм - перший розмір,
• 80-90 мм - другий,
• 91-100 мм - третій,
• 101-110 мм - четвертий,
• 111-120 мм - п'ятий,
• 121-130 мм - шостий,
• 131 мм і більше - сьомий розмір.
Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викройками або лекалами, при цьому обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Викройку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.
Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30-35 см).
Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній - заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.
Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 ("Пелюсток").
Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся.
ЗРОБИ МАСКУ СОБІ ТА ПОДАРУЙ РІДНОМУ
В разі відсутності пігулок йодистого калію можна застосовувати водно-спиртовий розчин йоду (кілька крапель звичайного йоду 5% на склянку води або кисілю).
1. Дорослим та дітям від 5 років –20 крапель водно-спиртового розчину йоду за 1прийом.
2. Дітям від 2 до 5 років –10 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.
3. Дітям до 2 років та дітям на штучному вигодовуванні –5 крапель водно-спиртового розчину йоду за прийом.
4. Новонароджені, що перебувають на грудному вигодовуванні, отримують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка отримала 0,125 г стабільного йоду.
Протипоказами до прийому препаратів стабільного йоду є наявність (у том числі і в анамнезі) захворювань щитоподібної залози, зокрема гіпертиреозу різної природи; фурункульоз; токсична аденома; підвищена чутливість до йоду; герпетиформний дерматит Дюринга; геморагічний діатез; кропив’янка, туберкульоз легень, нефрит, нефроз, піодермія.
Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих.
Однак слід пам’ятати, що безконтрольний, тривалий прийом зазначених доз вказаних препаратів і викликана таким застосуванням тривала блокада функції щитоподібної залози значно збільшує ризик розвитку різноманітних ускладнень, зокрема гіпотиреозу (зниження функції щитоподібної залози).
https://www.uatom.org/2022/04/13/jodna-profilaktika-vse-shho-neobhidno-znati.html
Засоби захисту органів дихання
Найпростіші засоби захисту органів дихання - протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) використовуються для захисту людини від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням діляться на засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри.
Найпростіші засоби захисту органів дихання - протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.
Протипилова тканинна маска складається з двох частин - корпусу і кріплення. Корпус маски шиють з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації - з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса.
Маски виготовляються семи розмірів, відповідно до висоти обличчя:
• до 80 мм - перший розмір,
• 80-90 мм - другий,
• 91-100 мм - третій,
• 101-110 мм - четвертий,
• 111-120 мм - п'ятий,
• 121-130 мм - шостий,
• 131 мм і більше - сьомий розмір.
Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викройками або лекалами, при цьому обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Викройку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.
Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30-35 см).
Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній - заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.
Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 ("Пелюсток").
Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся.
ЗРОБИ МАСКУ СОБІ ТА ПОДАРУЙ РІДНОМУ
