Чи можуть бути передбачені обмеження щодо віку іноземних найманих працівників
Відповідно до частини 4 статті 42-7 Закону України “Про зайнятість населення”, роботодавець зобов’язаний укласти з іноземцем трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, регіональному центру зайнятості.
Трудові відносини іноземних найманих працівників, які працюють у національних роботодавців, регулюються Кодексом законів про працю України (далі – Кодекс). Трудовий договір з іноземним найманим працівником має відповідати вимогам Кодексу та інших нормативно-правових актів у сфері праці.
Відповідно до статті 188 Кодексу, не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років (з окремими роз’ясненнями щодо праці молоді є можливість ознайомитись на вебсторінці Держпраці у розділі “Запитання-відповіді” – “Законодавство про працю” – “Праця молоді”).
Окремі норми трудового законодавства відносно працівників-мігрантів регулюються також міжнародними угодами, ратифікованими Україною. Так статтею 4 Угоди між Урядом України і Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист, ратифікованої Законом України від 04.02.1998 №79/98-ВР, встановлено, що на роботу на підприємства Сторони працевлаштування приймаються працівники віком від 18 до 40 років (виняток можуть становити висококваліфіковані спеціалісти). Статтею 3 Угоди між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про співробітництво у сфері праці та працевлаштування, ратифікованої Законом України від 15.06.2004 №1774-IV, передбачено, що кандидати для працевлаштування повинні мати вік не менше ніж 21 рік.
Детальніше за посиланням: https://dsp.gov.ua/faq/
