Самовільне зайняття земельної ділянки
З метою проведення роз'яснення для жителів населених пунктів громади з даного питання повідомляємо, що самовільним зайняттям земельної ділянки відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є дії, які підтверджують фактичне користування земельною ділянкою без будь-якої правової підстави. Тобто, у особи відсутнє рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи у користування (оренду) земельної ділянки, або ж відсутнє документальне підтвердження правочину, наприклад – укладеного договору оренди або купівлі-продажу.
Звертаємо увагу на те, що при самовільному захопленні земельної ділянки особа умисно нехтує нормами законодавства, які регулюють порядок набуття чи передачі земельних ділянок у власність чи користування.
Тобто особа, яка самовільно займає земельну ділянку, робить це абсолютно протиправно, тим самим грубо порушуючи гарантоване Конституцією України та закріплене в Цивільному і Земельному кодексах України право власності, право користування (оренди) та порядок набуття таких прав.
Найбільш поширеними прикладами самовільного захоплення земельної ділянки є випадки обробітку земель сільськогосподарського призначення шляхом, який не відповідає визначеній категорії або цільовому призначенню, або ж використання земельних ділянок комунальної власності для потреб городництва, сінокосіння та випасання худоби без правоустановлюючих на те документів – відповідного рішення сільської ради та укладеного і зареєстрованого у визначеному порядку договору оренди земельної ділянки.
Будь-яке використання земельної ділянки без належно оформлених документів розцінюється як самовільне її зайняття.
Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки
Самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Якщо говорити про адміністративну відповідальність – то самовільне зайняття земельної ділянки розглядається за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо кримінальної відповідальності, то вона передбачена ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
